Я невольно заздрю людям, яких люблю, але не бачу відповідної реакції?

Деталі запиту


– Я не можу любити людей заради Бога, тому, коли хтось, кого я люблю, спілкується з іншими, я неволі ревную, очікую взаємності, і коли не бачу її, відчуваю величезний біль, страждання та духовні муки.

– Іноді, коли мені стає дуже важко, я думаю, що якщо б самогубство було дозволено, я б наклав на себе руки. Чи можете ви мені допомогти?

Відповідь

Дорогий брате/дорога сестро,


– Ми не вважаємо, що твердження “Я не можу змусити себе любити людей заради Бога” є правильним.

Тому що неможливо любити всіх людей на одному рівні, і це не обов’язково має бути ефективним.

Але якщо порівняти віруючого та невіруючого, ви побачите, що ви віддасте перевагу віруючому. І це є любов. Наприклад, якщо у вас є можливість врятувати одного з двох людей, що тонуть, ви спочатку врятуєте віруючого. Тому що це вимога віри, яка, хоч і в невеликій мірі, але присутня у совісті.

Тому, якщо розглядати це в порівнянні, ви зрозумієте, що любите своїх братів-мусульман заради Бога.


– Любов, за своєю природою, є ревною.

Однак між коханням, що виникає між протилежними статтю, та любов’ю, що виникає на ґрунті віри, є велика різниця. У першому випадку можуть бути ревнощі, а в другому – ревнощів бути не повинно.

– З наступних висловлювань Бедиузамана Саїда

-щодо любові, яка випливає з віри, і яка має такий широкий діаметр, що не залишає місця для заздрощів-

Ми сподіваємося, що винесемо з цього урок:

«Один з наших колишніх друзів мав ворожнечу до одного чоловіка. Біля того чоловіка його ворога хвалили, описуючи його праведними вчинками, навіть святостю. Той чоловік не заздрив, не засмучувався. Потім хтось сказав:

“Твій ворог відважний і сильний.”

Ми побачили, що в цій людині пробудилися сильні заздрість та дух суперництва. Ми сказали йому: «Влада та благочестя – це сила та висота, немов діамант безмежного вічного життя. Ти не заздрив цьому з цієї точки зору. Хоча світська сила може бути в бику, а сміливість – у звірі, але порівняно з владою та благочестям, це як звичайний шматок скла порівняно з діамантом». Той чоловік відповів:

“Ми обидва в цьому світі прагнемо досягти однієї мети, одного положення.”

Для того, щоб туди піднятися, наші сходи – це такі речі, як сила і відвага. Тому я заздрював. Макіт загробного світу безмежний.

Він може бути моїм найвірнішим і найдорожчим братом там, де він тут мій ворог.


(див. Лем’алар, с. 157)

— Якщо той, кого ви любите, любить когось іншого, це означає, що ви теж повинні любити цього іншого. Бо всі розумні вчинки того, кого ми любимо, нам здаються приємними. Оскільки ми любимо його, ми будемо любити й тих, кого він любить. Якщо ми любили цю людину по-справжньому заради Бога, то, оскільки ті, кого він любить, пов’язані з ним духовним зв’язком, ми теж будемо любити їх.

«По-перше, оскільки в справах загробного життя немає заздрощів, перешкод та суперечок, то яка б із цих спільнот не вдавалася до суперечок та конкуренції, вона нібито чинить лицемірство та підступність у поклонінні».

(див. Хутбе-і Шаміє, с. 98)


– Якщо ми любили когось заради мирських цілей,

Ми не можемо позбутися ні гніту, ні заздрощів цієї любові. Ми заздримо тому, що хтось інший любить того, кого ми любимо, через світські інтереси, оскільки це нам не вигідно. Боїмося, що інтереси будуть розділені або змінені.

– Будьте впевнені, якщо ми щиро та міцно закріпимо в своїх серцях основи віри, особливо віру в Бога та загробне життя, то, як і належить, будемо прагнути додогоди Божого, і ніякий світський інтерес не зможе замінити для нас інтерес до раю.


Ми спрямуємо легку частину наших почуттів до цього світу, а сильну – до загробного.

Так само,

«…шлях до щасливого земного життя полягає в тому, щоб не витрачати сильні почуття, дані для загробного життя, на марні справи цього світу, і що, як кохання має два види: метафоричне та істинне, так само й сильні почуття, такі як жадібність, впертість та тривога за майбутнє, мають два види: метафоричні та істинні; метафоричні дуже шкідливі та є джерелом поганих чеснот, а істинні дуже корисні та сприяють доброчесності…»


(див. Mektubat, стор. 487)

) ми дізнаємося.

Не забуваймо також пораду М. Акіфа:



“Покладайтеся на Аллаха, докладайте зусиль і дотримуйтесь мудрості!”

Якщо є шлях, то це він, я не знаю іншого виходу.


З повагою та найкращими побажаннями…

Іслам у питаннях та відповідях

Останні Питання

Питання Дня