– Я дуже боюся померти невірним, навіть іноді уявляю, як сатана прийде в останню мить і забере мою віру, і це мене дуже турбує. Як мені позбутися цього?
Дорогий брате/дорога сестро,
Немає сумніву в справедливості Бога.
Якщо людина вчинила вчинки, які ведуть до раю, то її потрапляння до пекла суперечить справедливості. Так само, якщо людина, яка має віру, вчинила гріх, але потім покаялася, її покаяння буде прийняте. Це підтверджується аятами та хадісами.
В ісламі для успішного складання іспиту з релігії необхідно, щоб давалися
(що стосується віри та вчинків)
відповідаючи на запитання
“Надія і страх”
(страх-надія)
Дуже важливо, щоб він мав думку, яка коливається між цими двома полюсами, і щоб він завжди підтримував цей баланс.
Чудовим прикладом цього є відомі слова Халіфи Омара (р.а.):
“Якщо
‘Усі люди потраплять до раю, крім однієї людини.’
якби це було сказано, я б подумав, що це може бути про мене; я так боюся покарання, гніву Бога. Якби
“Усі люди, крім однієї, потраплять до пекла.”
якщо б це було сказано, я б подумав, що це може бути про мене; я так сповнений надії на милосердя Бога.”
Звичайно, ця ситуація
страх-надія
Це вершина рівноваги. Не обов’язково всім досягти цієї вершини, але необхідно прагнути до рівноваги, наскільки це можливо. Людина повинна перебувати між страхом і надією. Не варто впадати в відчай, дивлячись на свої гріхи, але й не варто вважати себе врятованим, покладаючись на свої вчинки.
Він повинен бути вірним і слухняним до кінця свого життя, в кожну мить.
У наведених нижче перекладах аятів звернуто увагу на цю рівновагу:
«Не втрачайте надії на милосердя Аллаха; адже ніхто, крім злих людей, не втрачає надії на милосердя Аллаха».
(Йосип, 12/87)
У перекладі цього аяту звертається увага на те, що відчай у безмежній милості Бога несумісний з щирою вірою.
“Скажи”
(Аллах говорить так)
«О, раби Мої, які згрішили і звели на себе гнів Мой! Не відчайвайтеся від милосердя Мого. Воістину, Аллах прощає гріхи…»
(якщо захоче)
Він простить усі гріхи; бо Він дуже прощає, дуже милосердний».
(Зумар, 39/53)
У перекладі цього аяту йдеться про те, що будь-який гріх, великий чи малий, підлягає прощенню, що Бог може пробачити всі гріхи, і тому немає місця для відчаю.
«Аллах не простить того, кому прирівнюють Його до когось іншого. Але Він простить гріхи тим, кому забажає…»
(Ан-Ніса, 4/48 та 116)
У перекладі цього аяту також зазначено, що всі гріхи, крім ширку (приєднання до Бога когось або чогось іншого), підлягають прощенню, і що Бог може пробачити будь-які гріхи тим, кого Він забажає.
Так само, як відчай у милосерді Бога несумісний з вірою, так і впевненість у покаранні від Бога несумісна з усвідомленням віри.
«Чи впевнені вони в Божому раптовій карі? Але ніхто, крім тих, хто зазнав збитків, не може бути впевненим у Божій карі».
(Араф, 7/99)
У перекладі цього аяту підкреслено цю істину.
Підсумок:
Згідно з твердженнями ісламських богословів, ті, хто близький до стану відчаю,
“надія”
аятів, “тих, хто не боїться покарання і почувається спокійним/упевненим”
“мука”
Він повинен читати ці вірші. Це необхідно, щоб зберегти рівновагу.
Для отримання додаткової інформації натисніть тут:
– Що потрібно зробити, щоб померти в вірі? Наприклад, як…
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
