Дорогий брате/дорога сестро,
Пророки, яким були надані, як ми кажемо, надзвичайні можливості для доведення їхнього пророцтва, таким чином отримують опосередковану підтримку того, що вони були послані Богом.
Пророки, яких було послано як провідників для приведення людей до правильного шляху, обиралися Богом з-поміж людей чоловічої статі. Деякі з них отримали Божественну книгу, а деякі – ні.
Непорочні пророки, відповідно, є людьми з правильними словами та вчинками. Будучи людьми, пророки також мають ті ж якості, що й усі інші люди.
Хоча в багатьох своїх працях він ґрунтував доказ пророцтва на чудесах, у деяких працях він намагався довести його за допомогою соціологічних та епістемологічних аргументів.
людина – це істота, яка за своєю природою є цивілізованою і змушена жити в суспільстві. Соціальний порядок вимагає від усіх дотримуватися певних правил.
Те, що люди мають різні погляди і не мають джерела знань, здатного виявити ідеально правильні та справедливі принципи, вказує на необхідність існування виняткової особистості, яка визначить основні правила, які всі повинні прийняти та дотримуватися, а це пророк, який має особливі якості, відмінні від звичайних людей.
Він має зміст, на якому зосереджується Разі.
Згідно з цим, люди є недосконалими та відрізняються за ступенями у фундаментальних динаміках їхньої компетентності та щастя; тому без допомоги пророків вони не можуть досягти щастя в цьому світі та в загробному житті.
Натомість пророки, перебуваючи на найвищому рівні з точки зору теоретичних і практичних знань, можуть компенсувати недоліки людей у цих сферах.
Так само, як усі істоти поділяються на рослинний, мінеральний та живий світ, так і люди, які мають можливість отримувати знання в теоретичній та практичній сферах, займають провідне місце серед живих істот і відрізняються між собою за рівнем знань. З цієї точки зору, пророки, що становлять вищий клас людей, займають найвищу ступінь людського горизонту, оскільки мають можливість спілкуватися з потойбічним світом.
Тому пророки доповнюють недоліки людей у правильній вірі та гідній поведінці.
Виходячи з цього, він вважає, що той, хто називає себе пророком, повинен закликати людей вірити в Бога і вести праведний спосіб життя, навчаючи їх знанням, які приведуть їх до щастя в цьому світі та в загробному житті, і це вважається доказом його пророцтва.
Він стверджує, що ця думка, яка полягає в тому, що розум достатній для людей у всіх питаннях, і тому людям не потрібні пророки, є поглядом атеїстів, тобто тих, хто висуває ідеї та погляди, що призводять до відступництва від релігії.
Дійсно, він лише передав ці погляди, що мали характер заперечення проти пророцтва, у розділі четвертому, який був окремим, а свої власні погляди виклав у наступних розділах.
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
