Дорогий брате/дорога сестро,
Пророк Мухаммед (мир йому) одружився з Зейнеб (нехай буде вона задоволена), і моя мати Умму Сулейм сказала мені:
“Якби ми могли зробити Пророку Мухаммеду (мир йому) якийсь подарунок.”
сказав. Я йому відповів:
“Зроби щось!”
Я сказав. Після цього він приніс фініки, масло та сир, поклав їх у каструлю, приготував з них їжу і відправив зі мною. Я відніс це Пророку (мир йому).
“Відклади їжу!”
сказав. Потім він мені наказав:
“Поклич мені таких-то людей.”
— сказав він, називаючи мої імена по черзі. Також:
“Кого б ти не зустрів, закликай його.”
— наказав він.
Анес каже: Я виконав наказ, потім повернувся. Будинок був повний людей. Пророк Мухаммед (мир йому) поклав руку на ту страву і промовив щось, що знав тільки Бог. Потім він по черзі, по десять чоловік, запрошував людей до їжі. Всі їли цю страву. Пророк Мухаммед (мир йому) сказав тим, хто їв:
“Почніть їжу з поминання імені Аллаха! Нехай кожен їсть те, що перед ним!”
— сказав він. Так тривало доки всі не закінчили їсти та не розійшлися. Нарешті, ті, хто хотів, пішли. Деякі ж залишилися й продовжили розмову. Після деякого часу Пророк (мир йому) також вийшов і пішов до келій. Я ж пішов за ним і сказав:
“Гості вже пішли!”
— сказав я. Посланець Аллаха (мир йому) повернувся додому (і негайно накинув на себе покривало, яке було знаком одкровення). У цей час я був у камері. (Після того, як стан одкровення минув) він (мир йому) читав таке одкровення:
“О ви, які вірите! Не входите до будинків Пророка без дозволу, не чекаючи на запрошення, і не дивлячись на час. Але якщо вас запрошено, то вступайте. А коли поїсте, то розійдіться. І не вступайте туди, щоб послухати розмову або пообідувати. Бо це завдає Пророку клопоту, а він соромиться вас. Але Аллах не соромиться правди.”
(Ахзаб, 33/53; див. Бухарі, Тіфсір, Ахзаб 8, Ніках 67, 64, Ат’їма 59, Істі’зан 10, 33, Таухід 22; Муслім, Ніках 89/142)
Крім того, в ісламі передбачено, що вхід і вихід із житлових приміщень мають здійснюватися відповідно до певних принципів, і про це сказано так:
“О, ви, хто вірите! Не втручайтеся в чужі будинки без дозволу, не звертаючись до мешканців та не привітавшись з ними…”
(Ан-Нур, 24/27-29).
Як видно, прохання дозволу на вхід додому та привітання господаря – це правило ввічливості, заповідь Корану. Навіть прохання дозволу на вихід з дому – це тонке проявлення віри (Нур, 24/62). Зокрема, зазначено, що в наступні три часи – навіть члени родини – повинні обов’язково просити дозволу на вхід додому:
«О, ви, які вірите! Нехай ваші раби та рабині, а також ті, хто ще не досяг повноліття (діти), просять дозволу увійти до ваших кімнат у три часи: перед ранковим намазом, коли ви знімаєте свій одяг і лягаєте спати після полудня, та після нічного намазу. Це три часи, коли ви можете бути оголені. Крім цих часів, немає гріха ні вам, ні їм, якщо слуги та діти увійдуть без дозволу…»
(Нур, 24/58).
У ці три періоди часу, через їхню особливість, рабам і дітям заборонено без дозволу входити до кімнати батьків. Діти, які досягли повноліття, завжди повинні просити дозволу (Нур, 24/59). Також було наказано обов’язково вітатися при вході до будинку, і було сказано наступне:
“…Коли ви входите до будинків, вітайтеся один одного (членів вашої родини) словами благословення та побажаннями мирного та щасливого життя від Бога…”
(Ан-Нур, 24/61).
Пророк Мухаммед (мир йому) також дав таку пораду Анусу ібн Маліку:
“Моє дитятко, коли ти прийдеш додому до своєї родини, вітайся. Це благословення для тебе та для всіх, хто живе в цьому домі.”
(Тирмізі, Істі’зан, 10).
Заборона безпідставного проникнення до будинків спрямована на захист приватного життя. Отже, безпідставне та несподіване проникнення до будинків порушує конфіденційність приватного життя. Одним з правил, яких слід дотримуватися, є вхід до будинків через двері. Тому що в Корані сказано:
“Не добре заходити в хати ззаду… заходьте в хати дверима…”
(Аль-Бакара, 2/189)
було наказано. Таким чином, було скасовано звичай входити в будинок ззаду або через вікно, який був звичаєм часів джахірії (доісламської ери). (Фахруддін ар-Разі, Мефатіхуль-Гаіб, II, 144).
Як випливає з наведеної інформації, для входу до чужого будинку, куди немає жодного права входу, необхідно обов’язково отримати дозвіл. В іншому випадку такі дії вважаються вторгненням у приватне житло. Члени домогосподарства мають право на будь-який вид самооборони проти такої особи. При цьому можливе випадкове або через страх травмування чи вбивство близької людини. Тому, навіть коли ви маєте право входу до будинку чи кімнати, просити дозволу або дзвонити в двері чи дзвінок є ввічливим і обережним вчинком. Просити дозволу слід тричі, а якщо після третього разу дозволу не отримано, слід відступити (Бухарі, Істі’зан, 13).
При проханні дозволу слід спочатку привітатися, а потім просити дозволу. Пророк Мухаммед (мир йому) також радив так робити тим, хто до нього приходив (Тирмізі, Істі’зан, 18). Так само, як і тому, хто стукає у двері…
“Хто це?”
коли про це запитують, він повинен чітко вказати свою особу. В іншому випадку власник будинку може опинитися в скрутному становищі.
Якось Джабір (р.а.) постукав у двері Пророка (мир йому).
“Хто це?”
коли він запитав, Джабір (ра) відповів:
“Я, я”
— відповів він. Пророк Мухаммед (мир йому) не схвалив таку відповідь і вказав на необхідність чітко вказати свою особу (Бухарі, Істі’зан, 17; Тірмізі, Істі’зан, 18).
Один з моральних принципів, якого слід дотримуватися, просячи дозволу, – це не зазирати всередину будинку. Це пояснюється тим, що в ісламі надається велика увага до приватного життя сім’ї, і бажано захистити зір від забороненого. Саме в цьому полягає головна мета прохання дозволу. Абу Зарр (р.а.) передає, що Пророк Мухаммед (мир йому) сказав щодо цього:
“Хтось, хто без дозволу підглядає крізь завісу (двері), заглядає в будинок і бачить приватні частини тіла мешканців будинку, вчиняє те, що йому не дозволено. Навіть якби чоловік, що живе в будинку, побачив його підглядаючим і виколов йому очі, я б не взяв сторону проти нього. Якщо чийсь погляд потрапляє на будинок, де завіса не закрита (або двері не зачинені), і він заглядає всередину, то вини в цьому немає у того, хто дивиться, а вина належить власнику будинку за те, що він не закрив двері.”
(Тирмізі, Зуд, 16).
Цей хадис показує, наскільки важливою була ця тема для Пророка Мухаммеда (мир йому). Також відомо, що Пророк Аллаха гнівався на тих, хто так чинив. (Тирмізі, Істі’зан, 17)
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
Коментарі
кулхаріс
Нехай Бог тобі благословить.
