– Сура Юнус, 59-й аят:
“Що ж ви скажете про те, що ви вважаєте частину дозволеного їжі, яку Бог вам дав, дозволеною, а частину – забороненою? Скажіть: чи Бог дав вам дозвіл, чи ви вигадуєте проти Бога?”
– Про що розповідається в цьому вірші?
Дорогий брате/дорога сестро,
Скажіть: «Що ви скажете про ті поживні продукти, які Аллах зіслав вам, а ви дозволили собі одні з них, а інші заборонили?» Скажіть: «Чи дозволив вам це Аллах, чи ви вигадуєте проти Аллаха?»
(Юнус, 10/59)
Різик
, коротко
“благополуччя та можливості, якими користуються люди”
це означає. Оскільки надання їжі Богом є благом і милістю, то в 59-му аяті це питання…
“зменшення прожиткового мінімуму”
Це висловили як приказку. Також, можливо, це висловлювання використовувалося через те, що завдяки дощу ростуть продукти харчування, такі як фрукти, овочі та зернові.
Згідно з Табері, тут йдеться про безпідставні уявлення та практику ідолопоклонних арабів, приклад якої згадано в сурі Аль-Ан’ам (6/136). Наприклад, вони вважали, що певна частина сільськогосподарських продуктів та тварин повинна бути віддана ідолам, від яких вони сподівалися заступництва, і що витрачати їх на себе чи інших людей гріх, використовуючи їх лише для ритуалів та обслуговування ідолів. Отже, головна мета аяту полягає в тому, щоб показати, як ідолопоклонники довільно оголошували деякі продукти харчування гріховними. Однак, за принципом, усі продукти харчування, даровані Аллахом, є дозволеними (халяльними).
(Земахшарі, II, 194);
Право встановлювати заборони належить лише Аллаху. Якщо Аллах не дозволив вважати щось забороненим, то стверджувати, що це заборонено, є порушенням 59-го аяту.
“Виносити вирок від імені Бога”
так це було оцінено; у 60-му вірші також міститься попередження тим, хто це робить, добре подумати про те, що їх чекає в день Страшного суду.
(Тлумачення Диянетом, Шлях Корану, Тлумачення 59-го аяту сури Юнус)
У дні джахілії араби, дотримуючись безглуздих звичаїв та традицій, забороняли собі деякі речі, які зазвичай дозволені Аллахом. Наприклад, вони відпускали деяких верблюдів на волю з певних причин, не вершником на них, не доїли їх і забороняли собі їх використовувати. З приходом ісламу ці безглузді звичаї були скасовані. Аллах постановив, що ніхто не може заборонити тим речам, які Він дозволив Своїм рабам.
Щоб показати, наскільки неправильно і безглуздо з боку людей оголошувати дозволене Аллахом нечистим (харам) відповідно до власних думок, можна згадати такий хадис: Малік б. Надле каже:
“Одного разу я прийшов до Пророка в неохайному одязі. Тоді Пророк сказав мені:”
– Чи маєш ти майно?
– Так.
– Який у вас товар?
– Усі види товарів. Верблюди, раби, коні, вівці.
– Коли Бог дарує тобі щось, Він хоче бачити, як це проявляється у твоєму житті.
Потім Пророк продовжив свої слова:
– Чи ти, коли твої співплемінники народжують здорових верблюдів, береш ніж і вирізуєш їм вуха, кажучи: “Це – бахіри”, або розрізуєш їм вуха чи шкіру, кажучи: “Це – садми”, і робиш їх недоторканими для себе та своєї родини?
– Так.
— Те, що тобі дав Всевишній Бог, дозволено. Рука Бога сильніша за твою, і ніж його гостріший за твій.
— Якби я пішов до когось, а він мене не пригостив і не прийняв як гостя, чи маю я, коли він прийде до мене, чинити з ним так само, як він зі мною? Чи маю я прийняти його як гостя?
– Приготуйте страву з м’яса для гостей”
наказав.
(Ахмед бін Ханбаль. Муснад, III, 473)
Як видно, Пророк Мухаммед (мир йому) заборонив Маліку бн Надле, який, дотримуючись звичаїв джахілії, оголосив дозволених Аллахом верблюдів недозволеними, і заявив, що ніхто не може оголосити недозволеним те, що дозволив Аллах. Це приклад. Подібні події відбувалися і раніше.
(Табері, тлумачення відповідного аяту)
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
