Дорогий брате/дорога сестро,
Шиїти, стверджуючи, що халіфат належить Алі, намагаються навести інші докази. Один з них –
Гадір Хум
Це подія, яка сталася під час повернення з прощального паломництва. Пророк Мухаммед разом зі своїми сподвижниками перебував між Меккою та Мединою.
Гадір Хум
Вони зробили зупинку в цьому місці. Посиділи там деякий час, відпочили, відслужили полуденну молитву, після чого звернулися до сподвижників з промовою, і наприкінці (сказали таке):
«Хто мій друг, той і друг Алі. Боже, будь другом тому, хто є другом йому, і ворогом тому, хто є ворогом йому. Допоможи тому, хто допомагає йому».
1
Шиїти неправильно передають та інтерпретують цей хадіс. Пророк (мир йому)
Гадір Хум
про який він згадує в
“опікунство”
Не в тому значенні, в якому це розуміють шиїти.
“друг”
має таке значення. Як свідчить онук пророка Мухаммеда, Хасан аль-Мусанна, щодо цього:
«Пророк Мухаммед (мир йому) мав на увазі не халіфат і султанат. Якби він хотів сказати це, він би сказав це прямо. Бо Пророк Мухаммед (мир йому) був найвправнішим і найчіткішим оратором серед мусульман».2
Знову ж таки, про це говорив пророк Мухаммед про Алі в Басрі.
“Чи маєш ти заповіт і повноваження від Пророка Мухаммеда, щоб стати халіфом, чи дієш за власним розсудом?”
відповідає на запитання такого змісту:
“Ні, немає.”
Присягаюся, я першим підтвердив і повірив у посланця Аллаха, і не можу бути тим, хто першим збреше від його імені.
Якби у мене був договір про те, що Пророк залишив халіфат мені, я б не дозволив ні Абу Бакру, ні Умару підніматися на його кафедру. Якби у мене не було сил їм протистояти, я б бився з ними руками.
Ще одне твердження шиїтів полягає в тому, що вони пояснюють відданість і допомогу Алі Абу Бакру та Умару страхом перед ними, звинувачуючи його у лицемірстві. З цього приводу Бадїузаман у своїй праці “Лем’алар” говорить так:
“Щодо шиїтів-халіфатів, то вони не мають жодних прав, крім як почуття сорому перед Ахль ас-Сунна ва-ль-Джамаа. Бо, хоча вони й стверджують, що надзвичайно люблять Халіфа Алі (р.а.), вони його критикують і стверджують, що він мав поганий характер, що випливає з їхньої доктрини. Бо вони кажуть…”
‘Алі, незважаючи на те, що Хазрет Сіддік і Хазрет Омар були несправедливими, проявив до них поблажку. У шиїтській термінології це називається такійя, тобто він їх побоявся, проявив лицемірство.’
Чи справді це герой ісламу і
‘Еседуллах’
Зображувати особу, яка здобула цей титул і є вождем та провідником праведників, як лицемірну та боягузливу, яка виявляє фальшиву любов до тих, кого вона не любить, і яка підтримує несправедливих, – це не любов до неї. Пророк Алі відкидає таку любов.«Отже, істина не засуджує і не звинувачує в пороках Алі ні в чому. Вона не приписує такому дивовижному герою боягузтво і стверджує: «Якби Алі не визнавав праведність Халіфів-Рашидів, він би не визнав їх і не підкорився б їм навіть на хвилину. Отже, він віддав свою відвагу та мужність на службі істині, тому що вважав їх праведними та гідними поваги»3
Як видно з усього вищезазначеного, Пророк не залишив заповіту Халіфу Алі, і Халіф Алі не підлягав попереднім халіфам через страх, а підкорився їм, оскільки вважав Халіфа Абу Бакра та Халіфа Омара гіднішими халіфату, ніж себе, а Халіфу Усману він обіцяв підкорення, тому й не чинив йому опір. І Халіф Алі щиро любив цих трьох попередніх халіфів і не соромився говорити про це всюди.
Деякі з тих, хто не склав присягу вірності Халіфу Абу Бакру, хотіли скласти присягу вірності Халіфу Алі. Але Халіф Алі все своє життя боровся за єдність і злагоду мусульман. Він ніколи не відкривав двері розбрату. Він рішуче відсилає тих, хто так говорив. Наприклад, одним з тих, хто хотів скласти присягу вірності Халіфу Алі, був Суфьян. Він відповів йому так:
«Ми вважаємо Абу Бакра (р.а.) гідним і достатньо підходящим для посади халіфа. Ми залишили його наодинці з цим завданням. Ми не втручалися».
4
Алі був одним з найближчих помічників Халіфа Абу Бакра протягом усього періоду його халіфату. Після смерті Абу Бакра він виголосив промову, зміст якої був таким:
«Ти був горою, яку не могли зрушити з місця бурі та найсильніші шторми. Як сказав Пророк Мухаммед, ти був слабким тілом, але сильним у мові перед Аллахом, смиренним, високим у مقام (статусі) перед Аллахом та на землі, великим серед віруючих. Ніхто не мав до тебе ворожнечі. Ніхто не знайде у тобі нічого вартого осуду. Сильний був слабким перед тобою, поки не відсторонив права слабкого. А слабкий був сильним, поки не відсторонив свої права. Хай Аллах не позбавить нас твоєї винагороди. Хай Він не відхилить нас від тебе після твого відходу.»
5
Під час свого халіфату Халіф Алі не дозволяв говорити нічого поганого про Халіфа Абу Бакра та Халіфа Умара. Одного разу він сказав:
“Я чув, що деякі вважають мене вище за Абу Бакра і Умара.”
Якби я раніше щось сказав з цього приводу, я б зараз покарав тих, хто так говорить. Але я цього не роблю, тому що нічого не казав. Той, хто згодом скаже таке, буде брехуном. Після посланця Аллаха найкращими людьми були Абу Бакр, а потім Умар. Хай Аллах буде задоволений обома.”«Клянуся тим Аллахом, який оживляє сухі зерна і дарує життя бездушним істотам, що Абу Бакр і Умар будуть любити лише ті, хто є найкращими і найблагороднішими з віруючих. І лише гріховні люди будуть дивитися на них з поганим поглядом і ворожнечею».6
Пророк Мухаммед, через свою любов до Халіфи Омара, видав за нього заміж свою дочку Умму Гулсум.7 Коли Халіфа Омар помер, Пророк Мухаммед підійшов до його труни і висловив свою любов до нього в наступній промові:
«О, Омере, я дуже хотів би представати перед Богом з таким же вчинком, як ти. Я не знайшов нікого, чий вчинок я б хотів наслідувати більше, ніж твій».
8
Алі, після загибелі Омара, негайно присягнув вірність Осман, обраному шарією, що була сформована після смерті Омара. Алі любив Осман так само, як і Абу Бакр та Омар. Під час халіфату Осман був його найвірнішим помічником. Він захищав його від зрадників. Він відхилив пропозиції тих, хто хотів скинути Осман і присягнути йому. Він не прийняв присяги зрадників навіть після того, як Осман був убитий, і сказав:
“Я шукаю притулку в Аллаха від прийняття присяги від вбивць Усмана.”
9
Примітки:
1. Ахмед б. Хамбель, Муснад, IV, с. 368.
2. Ісмаїл Мутлу, Період чотирьох халіфів, с. 333.
3. Лем’али, с. 31.
4. Період правління чотирьох халіфів, стор. 340.
5. сторінка, стор. 341.
6. Hayatü’s-sahabe, III, стор. 348, 349.
7. Х. Ібрагім Хасан, Історія ісламу, с. 317; Період чотирьох халіфів, с. 343.
8. Період правління чотирьох халіфів, стор. 343.
9-та сторінка, сторінка 345.
Для отримання додаткової інформації натисніть тут:
– ГАДІРУ ХУМ.
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
