Дорогий брате/дорога сестро,
Використання нашої волі відповідно до прагнення до буття спрямовує нас до абсолютного буття.
Коли ми висловлюємо свою волю на користь нічого, то, оскільки абсолютного нічого не існує, ми висловлюємо бажання відносної відсутності.
У цьому випадку існування Бога, як Абсолютного буття, та існування всього, що Він створив, протиставляються нашому відносному ніщові. Але наше відносне ніщо не здатне витримати такий абсолютний тягар.
Кроки, які потрібно зробити в цьому питанні, залишать нас у такому ж мученицькому стані.
Наш відносний вибір ніщоти, що суперечить волі до існування Абсолюту та всіх істот, повертається до нас у вигляді великого страждання. Навіть якщо ми знову захочемо існувати, наша воля, раніше використана на користь нашої ніщоти, виступає проти нас, створюючи безвихідний глухий кут.
Не слід забувати, що коли наше тіло, всі його частини та навіть найдрібніші частинки прагнуть до існування, то висловлення нами волі, яка суперечить цьому, буде суперечливістю з самим собою та самообликом.
Утвердження, що Аллах, перш ніж створити нас, запитував, чи хочемо ми існувати, є суперечливим міркуванням. Це абсурдна ситуація, якби художник, перш ніж намалювати картину, запитував у неї, чи хоче вона бути намальованою.
Насправді, питання має бути сформульоване інакше. Вчорашнього дня та майбутньої години у нас немає. Як можна назвати існуванням наше перебування між двома нічим, які ми називаємо минулим та майбутнім?
Тож ми повинні прагнути до справжнього буття, виходячи за межі швидкоплинності часу та вивертів нашого крихітного світу. Бог володіє вічністю та вічності. Справжнє буття належить Йому. Абсолютне щастя – це те, що Він дарує. Наше життя та існування, подібні до трепету свічки, без Нього не існують у великих бурях цього Всесвіту. Адже той, хто втратив надію на Бога, Його безмежну милість та щедрість, хто відвернувся від віри в Нього, той відвернувся від абсолютного буття.
Не слід забувати, що абсолютного нічого не існує. Такі думки є випробуванням, яке показує нам самих себе, показує, хто ми насправді.
Тому, споглядаючи на наш жахливий стан, ми повинні знати, що наш Господь милосердний, і з щирим покаянням звернутися до Нього, і, покладаючись на Нього, працювати.
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
