Я хочу молитися зранку в мечеті, але коли встаю, здається, все робить все можливе, щоб я не пішла. Сон мене долає, лінь охоплює тощо… Які б ви мені могли порадити щодо цього? … У нашій мечеті почалися заняття з Корану після нічного намазу, це саме те, що мені потрібно, але я не можу знайти в собі бажання йти туди сама; хоча дуже хочу, але самотність заважає мені. Буду вдячна за допомогу й у цьому питанні.
Дорогий брате/дорога сестро,
Існують певні причини, через які ми можемо бути нерішучими у виконанні богослужінь:
1.
Можливо, це тому, що ми не до кінця розуміємо цінність і значення тих обрядів, які виконуємо. У цьому питанні необхідно звертатися до праць, які пояснюють нам суть обрядів.
2.
Наше оточення може бути дуже неприємним з моральної точки зору.
Дійсно, у місці, де є труп, наш ніс відчуває дискомфорт. Як, наприклад,
У місці, де вчиняється багато гріхів, наша душа може бути неспокійною, і ми не зможемо отримувати задоволення від поклоніння.
3. Хвора людина не може повною мірою насолоджуватися їжею та напоями.
Наприклад, людина з пошкодженим язиком не може відчути смак і аромат їжі. Тому їй потрібне лікування. Так само ми пораняємо і занапащуємо свої серця і душі гріхами. Тому ми не можемо повною мірою насолоджуватися поклонінням, яке є їжею для душі. Тому потрібне лікування. Лікування душі полягає насамперед у покаянні та проханні про вибачення, а також у прагненні більше не грішити.
Тут є важливий момент:
Хвора людина не отримує задоволення від їжі, яку їсть, але все одно продовжує їсти та пити. Тому що вона змушена харчуватися. Так само й ми повинні продовжувати наші богослужіння, навіть якщо не отримуємо від них задоволення. Тому що наша душа потребує цього.
Сподіваюся, що з часом, коли наш духовний стан покращиться, ми почнемо отримувати задоволення від життя.
Поклоніння, яке ми здійснюємо, також захистить нас від гріхів.
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
