Дорогий брате/дорога сестро,
На перший погляд, здається, що віруючому найбільш доречно служити своєму Господу рідною мовою. Але, якщо розглянути проблему детальніше, то виявляються різні аспекти:
Перш за все, необхідно чітко розрізняти молитву та намаз. Під час молитви, яка не є намазом, віруючий звертається до Бога зі своїми потребами та проханнями мовою, якою йому зручно. Це особиста справа, яка стосується безпосереднього звернення людини до свого Творця зі своїми потребами та бажаннями.
У молитві кожна людина може звертатися до Бога своєю рідною мовою.
Молитва ж зовсім інша. Під час молитви всі мусульмани, незалежно від мови та раси, повинні об’єднатися в єдине ціле та спільно поклонятися Аллаху. У цьому поклонінні, як і серця, повинні бути єдиними мови.
До того ж,
Поклоніння Богові має здійснюватися так, як Бог заповів, і так, як це описав Посланець Божий (мир йому).
Якби іслам був релігією лише певного регіону, раси чи народу, безсумнівно, використовувалася б лише мова цього регіону, цієї раси чи цього народу. Але ж існують віруючі, які живуть у різних куточках світу, належать до різних рас і розмовляють різними мовами. Для того, щоб усі вони могли разом молитися, читаючи одні й ті ж сури однією мовою, їм необхідно об’єднатися в одній мові богослужіння.
Хіба на міжнародних конгресах і зустрічах усі не розмовляють міжнародною мовою, якою всім добре відома, а не на рідній мові?
Інший аспект цієї проблеми полягає в наступному:
Жоден переклад ніколи не зможе замінити оригінал. Коран – це слово Боже, і він був посланий арабською мовою. Як існуючі речі, що походять від атрибуту могутності Бога, неможливо імітувати, так само неможливо імітувати Коран, що походить від атрибуту слова Бога. І переклад Корану не називається Кораном. Те, що за кожну літеру Корану дається щонайменше десять винагород, є Божим даром слугам за повторення слова Божого. Оскільки переклад не є словом Божим, цей сенс у ньому втрачається. Людина, читаючи переклад Корану, отримує винагороду не за читання Корану, а за отримання знань.
Крім того, деякі слова, що використовуються в молитві, увійшли в нашу розмовну мову. Більшість мусульман знають, що означають слова “Аллаху Акбар”, “хамд”, “тесбіх”, “Раббуль алямін”, “Ехад”, “Самед”.
Якщо ми вивчаємо на пам’ять стільки іноземних слів, як інфляція, дефляція, курс, економіка, валюта, для мирських справ, то чи можна вважати виправданим те, що ми не вивчаємо невелику кількість слів, необхідних для поклоніння?
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
