— Чому Бог, знаючи, що ті, хто отримав більші засоби до існування, не будуть ділитися з тими, хто має менше, все ж таки зробив одних багатими, а інших — бідними? — Чому Бог обрав шлях, за якого людина залежить від милості іншої людини у забезпеченні засобів до існування?
Дорогий брате/дорога сестро,
Переклад відповідного аяту наступний:
«Бог дав одним з вас більше, ніж іншим, у засобах до існування та їжі. Але ж ті, кому Бог дав більше, не діляться своїми благами з рабами та слугами, які працюють у них, щоб ті досягли рівності з ними. Як же вони можуть заперечувати благодіяння Бога, знаючи, що Бог має право на них?»
(Аль-Нахль, 16/71).
Бог,
щодо продовольства
Бог не надав багатим надмірне багатство для того, щоб вони рівномірно розподіляли свої статки з бідними. Навпаки, існування багатих і бідних, роботодавців і працівників, тих, хто допомагає, і тих, хто потребує допомоги, у людському суспільстві є реальністю, передбаченою Божою мудрістю. Бог є власником усього, і Він розпоряджається Своїм майном так, як забажає; Він робить когось багатим, а когось бідним. Багаті зобов’язані дякувати за свій достаток і допомагати іншим, а бідні зобов’язані терпіти своє бідство.
Основна мета цього аяту полягає в тому, щоб навести язичникам очевидний приклад, щоб вони…
-Це показує, наскільки вони помиляються, вступаючи в партнерство з Аллахом.
Через цей приклад Аллах нібито говорить так:
“О, багатобожники!”
Ви бачите, що Аллах зробив одних з вас багатішими за інших. Ви бачите своїх рабів…
-у вашій власності, на ваших посадах-
Як ви можете вважати рівними і прирівнювати до Бога, Творця Всесвіту, деякі предмети, з якими ви самі не вважаєте себе рівними і не вступаєте з ними в партнерство? Чи може мати сенс таке?
З цього можна зрозуміти, що вірш
“Як же вони можуть заперечувати благодать Аллаха, знаючи, що Аллах має право на них?”
останнє речення в перекладі звучить так:
щодо продовольства
не для того, щоб багаті люди рівноправно розподіляли свій статок з тими, хто знаходиться під їхньою владою,
Це докір за їхню неповагу та невдячність до Бога, яку вони виявили, вступаючи в партнерство з Ним (поклоняючись іншим богам).
В ісламі
щодо продовольства
“відкриття шляху для того, щоб раба (людини) не залежала від благодійності іншого раба (людини)”
Йдеться не про це. Тому що в ісламі багатство не є мірилом честі. Багаті не є справжніми власниками майна, а лише розподільниками. Вони зобов’язані віддавати частину майна, даного їм Аллахом, бідним рабам Аллаха від імені Аллаха. Так само, як людина, яка отримує зарплату від держави, не відчуває почуття вдячності до установи, з якої отримує зарплату, або до банку, з якого отримує гроші. Тому що вона знає, що установи та банки є лише розподільниками, які зобов’язані віддавати їй не свої гроші, а гроші держави.
У суспільстві, вихованому в дусі ісламської моралі, вдячність відчуває не той, хто отримує допомогу, а той, хто її надає…
“Якби не ці бідні люди, я б не знав, як віддячити за свій статок.”
— думаю я.
Відносини між багатими і бідними в ісламі не є відносинами підлеглості.
«Найблагородніші з вас перед Аллахом — ті, хто найбільше дотримується богобоязливості».
(Аль-Хужурат, 49/13)
У перекладі цього аяту чітко визначено критерій переваги.
Так, існування класів у суспільстві є мудрим відображенням божественного порядку. Поряд з релігійним аспектом випробування, порядок у світі досягається лише завдяки існуванню класів. Люди, за своєю природою соціальні істоти, змушені жити разом. Кожен потребує всього, але ніхто не здатний задовольнити всі свої потреби самостійно. Тому люди змушені обмінюватися своїми продуктами. Для цього потрібні різні сектори. Хтось має бути текстильним виробником, хтось – пекарем, хтось – фермером, щоб задовольнити ці спільні потреби. Так само, хтось має працювати, а хтось мати гроші, щоб будувати будинки, створювати ринки, забезпечувати транспорт.
Насправді, найбільшим багатством є робоча сила. Адже без робочої сили працівника, які цінності можуть мати гроші роботодавця… Отже, насправді, жоден роботодавець не перевершує жодного працівника. Той, хто має більше людських чеснот, той і перевершує в обох світах.
Наступні слова з аяту, переклад якого наведено нижче, проливають світло на це питання, і були послані, щоб навчити деяких невігласів, які не могли поєднати бідність Пророка Мухаммеда (мир йому) з його пророчою місією:
«Чи вони самі розподіляють милосердя твого Господа? Але ж це Ми розподіляємо між ними у цьому земному житті їхні засоби існування, і Ми робимо одних вищими за інших, щоб одні могли працювати на інших. А милосердя твого Господа краще за все, що вони накопичують».
(Зухруф, 43/32).
Уся несправедливість, що мала місце в людському суспільстві – протягом усієї історії – випливає з примх людей. Приписувати несправедливість, що виникає з цих людських слабкостей, ісламу – це ознака того, що світ перевернувся догори дном.
Судити справедливі постанови Ісламу несправедливими вироками людей – це глибока несправедливість.
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях