Дорогий брате/дорога сестро,
Існують значні відмінності між течіями в ісламі та течіями в християнстві.
Оскільки ісламські течії єдині у фундаментальних положеннях віри та культу, то християнські течії, навпаки, вважали один одного невірними та заблудлими, і кожна з них фактично стала окремою релігією. Між ними тривали багаторічні війни.
В основі відмінностей між ісламськими та християнськими течіями лежить спосіб їхнього виникнення.
Ми бачимо, що ісламські течії черпають своє походження з трьох основних джерел:
Першим є Коран.
Релігійні течії виникли з різних тлумачень одних і тих самих вершін Корана, які відкриті для іджіхаду (інтерпретації).
У християнстві ж Євангеліє не одне. Кількість Євангелій, яка сягала сімдесяти, була зменшена до чотирьох лише на Нікейському соборі. Неминучим стало виникнення різних сект, що виникли з різних Євангелій, які стали окремими релігіями.
Другим джерелом є хадис.
Пророк Мухаммед (мир йому) особисто займався іджтіхадом, і ці іджтіхади стали важливим джерелом для імамів різних мазхабів. Щодо Ісу Христа, то його іджтіхад на основі Євангелія неможливо продемонструвати.
Третім джерелом є іджтіхади (самостійні правові висновки) сподвижників Пророка.
Деякі з цих іджтіхадів були здійснені за життя Пророка Мухаммеда і отримали його схвалення. Оскільки Пророк Аллаха (мир йому) дозволив ученим-халіфам здійснювати іджтіхад, то за часів халіфів було зроблено багато іджтіхадів. Вони також є третім важливим джерелом для мазхабів.
Саме в цих нових питаннях, щодо яких у трьох джерелах немає чітких положень, ісламські богослови-імами зробили свої висновки (іджтіхад). Однак вони становлять лише десять відсотків шаріату.
У християнстві ж немає ісламського аналога – іджітаду, що базується на думках апостолів. В результаті, священики позбавлені трьох вищезгаданих джерел і можуть вільно висловлювати суб’єктивні та індивідуальні погляди, виходячи зі своїх бажань, припущень, а іноді й інтересів, що призвело до появи протилежних течій.
Християнська релігія використовувалася духовними лідерами як інструмент гноблення та тиранії.
Бедиузаман Саїд Насіф аль-Асарі висловив це так:
У руках аристократії та урядовців християнська релігія, особливо католицизм, часто ставала засобом гноблення та тиранії. Аристократія за допомогою цього засобу підтримувала свій вплив на народ. І оскільки ця релігія була засобом придушення тих, хто серед народу, якого вони називали “безладними”, прокидався та виявляв мужність, а також тих, хто з інтелектуальної частини народу виступав проти тиранії аристократів, і оскільки вона вважалася причиною розладів у Франції протягом майже чотирьохсот років, що порушували спокій людей та руйнували суспільне життя, то й атака на цю релігію була спрямована не проти безбожництва, а, можливо, проти іншої течії християнства.
З іншого боку, в ісламі
“Подумай, а потім вір”
правда перемагає. У християнстві ж
“Ти повіриш, не думаючи, а потім знову не будеш думати.”
переважає забобонність. Тому що в християнстві релігія суперечить положенням розуму. Більше того, роздумування щодо віри є єрессю. Ось порада одного християнського духовного лідера:
“Не варто брати розум за взірець, бо релігія повністю суперечить розуму.”
Іслам закликає дотримуватися доказів та аргументів при прийнятті чогось. У християнстві ж займатися доказами та аргументами вважається зайвим. Ті, хто цим займається, принижуються. Священики ніколи не змогли задовольнити розум та спокіяти сумління за допомогою гіпотез та забобонів, які вони проповідували від імені релігії. Вони лише обманули певну кількість простих людей, які не здатні розрізнити правду та забобони.
Бедиюзаман Саїд Насіф аль-Асарі у своїй праці “Хутбе-і Шаміє” (Шамська проповідь) писав, що:
“Ми, мусульмани, учні Корану, дотримуємося доказів. Ми розуміємо істин віри розумом, думками та серцем. На відміну від деяких представників інших релігій, ми не відмовляємося від доказів заради наслідування священикам.”
зазначає. Також в іншому своєму творі він
“Не дозволяйте кожному сказаному слову потрапити в серце. Нехай слова, які я вам сказав, залишаться у вас в уяві, перевірте їх. Якщо виявиться золото, то зберігайте їх у серці.”
надав дозвіл.
Якщо дослідити істини, викладені в ісламі муджтахідами та муршидами, то стає зрозуміло, що ці істини ґрунтуються на раціональних та переданих доказах.
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
