– Чи можна згадувати вірші 34-35 сури «At-Tawbah» (Покаяння) для мусульман, які не платять закят?
– У такому випадку, чи потрапить мусульманин, який не віддає закят, до пекла?
Дорогий брате/дорога сестро,
Переклад відповідних аятів наступний:
«О, ви, які вірите! Знайте, що багато з юдейських та християнських священиків споживають майно людей несправедливо і відволікають від шляху Аллаха. Повідомте тим, хто накопичує золото та срібло і не витрачає їх на шляху Аллаха, про болісне покарання! У той день їх буде розпалено в пеклі, і їхні чола, боки та спини будуть відмічені: ось те, що ви накопичували та зберігали для себе; скуштуйте ж тепер те, що ви накопичували та зберігали!»
(Тауба, 9/34-35)
Зміст першого з цих аятів є очевидним, і немає сумніву, що він звернений до рабинів та книжників Аху-Китаб. Згадане звернення до віруючих має на меті запобігти їхньому обману, дозволяючи мусульманам побачити їхню справжню сутність, усвідомити, як вони купують світ за допомогою релігії, як вони зловживають релігією для досягнення світських цілей.
Тим, хто накопичує золото та срібло і не витрачає їх на шляху Аллаха.
Існує кілька різних точок зору щодо другого вірша, який говорить про те, що вони потраплять до пекла.
а)
Особи, до яких звернено це послання, є тими самими, що й у першому вірші.
(див. Табери, Разі, Самарканди, тлумачення відповідного аяту)
б)
Нехай це буде мусульманин чи не-мусульманин, той, хто накопичує золото та срібло, і
(як закят або милосердя)
Всі власники нерухомості, які не перебувають в інфарктному стані, входять до цієї категорії.
(див. Разі, Самарканді, агь)
с)
У ранній період ісламу існував обов’язок для заможних мусульман витрачати частину свого майна на благодійність. Пізніше, з появою положень щодо закята (обов’язкового податку на благодійність), ці старі положення були скасовані.
(див. Разі, Самарканді, агь)
d)
Згадано в аяті
кенз
(накопичене золото-срібло)
Існує три точки зору щодо скарбниці, щодо якої передбачені покарання:
1)
Будь-який майнові активи, які досягли міри достатку для сплати закята, незалежно від того, чи є вони захованим скарбом, чи ні, і на які не сплачується закят, піддаються загрозі, викладеній у цьому аяті. Серед тих, хто висловив свою думку з цього приводу, першими є Абдулла ібн Умар, Судді, Шафії та Табері.
2)
Такий скарб, власник якого загрожується, це накопичення, що перевищує чотири тисячі дріхм срібла. Незалежно від того, чи сплачується з нього закят, чи ні, власник скарбу/накопичення/багатства, що перевищує цю суму, є адресатом загрози в цьому аяті. Згідно з переказами, захищаючи цю точку зору, Халіф Алі сказав:
«Майно, вартість якого становить чотири тисячі дирхам або менше, є засобами для утримання».
(тобто дозволено накопичувати саме таку кількість). А товари, що перевищують цю кількість,
(погано показаний у вірші)
входить до поняття “кенз”.
3)
Майно, що перевищує потреби, вважається скарбом і підлягає загрозі, про яку йдеться в аяті.
(див. Маверді, відповідне місце)
Для отримання додаткової інформації натисніть тут:
– Яке покарання чекає на того, хто не віддає закят, в загробному світі?
– ІДДІХАР.
– КЕНЗ.
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
