Дорогий брате/дорога сестро,
Насправді, немає нічого релігійно забороненого в тому, щоб мусульманин або тарікат брали за основу своєї діяльності та світогляду любов до Халіфа Алі (р.а.). За умови, що вони не нападають на інших сподвижників, виконують молитви, пости та інші обов’язки відповідно до Корана та Сунни, немає жодних заперечень проти того, щоб брати за взірець любов до Халіфа Алі (р.а.) та членів його родини. Правда полягає в тому, що справжній алеві, який знає і належним чином дотримується Корана та Сунни, визнає лише Аллаха як єдиного Бога. Він вважає себе членом ісламу, визнає Пророка Мухаммеда (мир йому) як останнього пророка, а Коран – як останню небесну книгу.
Єдиний шлях до усунення цього штучного розколу – це підкоритися світлу Корану та визнати його єдиним мірилом. Як зазначається в Священному Корані:
«Тримайтеся міцно за вервицю Аллаха всі разом і не розлучайтеся з нею…»
(Аль-Імран, 3/103) – цим наказом Він закликає всіх мусульман об’єднатися навколо Корану.
У рамках цього розуміння ми спробуємо відповісти на ваше запитання.
Спочатку нам потрібно визначити, що таке алевізм, щоб правильно судити. Що ж таке алевізм насправді? Так, це питання, на відповідь до якого ми шукаємо. Якби ми могли визначити, що таке алевізм, проблема була б вирішена.
— Алізм не може існувати поза Кораном. Його не можна тлумачити всупереч Суннеті. Його не можна інтерпретувати в протилежність до життя Пророка Мухаммеда (мир йому). В алізм входять усі релігійні заповіді, такі як молитва, піст, хадж, закят. Ті, хто стверджує протилежне, хочуть використовувати алізм у власних цілях. Не слід піддаватися їхнім іграм, не слід довіряти тим, хто хоче представити алізм поза ісламом…
Якщо алізм такий, то нам нема до чого прискіпуватися. Ми дивимося на них як на братів по вірі, і навіть закриваємо очі на деякі їхні недоліки та вади. Бо у всіх нас є недоліки та недоопрацювання…
Але якщо це не так, а алізм є таким, як деякі стверджують… Тобто:
– Якщо немає молитви, посту, закята; якщо вони вважають поклоніння лише справою серця, душі, заперечують п’ять щоденних молитов; якщо вони не шанують праведних халіфів Пророка Мухаммеда (мир йому), прагнуть підтримувати ворожнечу, переносячи деякі історичні події в сучасність; якщо вони не приймають обов’язковий омивання (гусль), не вважають за потрібне митися після статевого зв’язку, то таких людей неможливо назвати мусульманами.
Якщо вони визнають Коран своїм священним писанням, якщо вони приймають, що значення Корану роз’яснюється в Сунні, якщо вони беруть за приклад життя Пророка Мухаммеда (мир йому) та його родини, це означає, що між нами немає фундаментальних розбіжностей. Тоді можна терпіти інші відмінності.
Той, хто приймає обов’язки, є віруючим. Той, хто не приймає, перебуває в стані заперечення. Це можна встановити шляхом розмови та обговорення. Вирішувати питання без розмови та обговорення означає висловлювати передчасні висновки.
Алей, який відповідає цим вимогам, є носієм віри. У цьому сенсі, як і в будь-якій іншій групі, серед алевітів також є мусульмани та не мусульмани.
Наш обов’язок – любити і шанувати тих, кого Пророк Мухаммед (мир йому) вважав гідними зятями та тещами.
Для отримання додаткової інформації натисніть тут:
Чому відбулося відхилення від істинних принципів алевізму?
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
