Дорогий брате/дорога сестро,
“Не переслідуй те, чого не знаєш; інакше вуха, очі та серце будуть відповідати за це.”
(Ізра, 17/36)
У цьому аяті забороняється людині говорити, судити, діяти необдумано в питаннях, які вона не знає; говорити безпідставні речі про людей, яких вона не знає, і, зокрема, давати хибні свідчення, наклеювати, коротше кажучи, говорити і діяти без знання справи, утворюючи, на основі припущень, матеріальну або моральну шкоду комусь.
Людина діє або на основі того, що чула чи бачила, або ж керуючись розумом та сумлінням; тобто наші знання ґрунтуються або на повідомленнях, або на спостереженнях, або на логіці. У вірші зазначається, що необхідно правильно використовувати ці джерела знань та нести за них відповідальність. Безумовно, це застереження стосується людських відносин, а в наукових та ідеологічних питаннях робити прогнози, висловлювати думки та виносити висновки відповідно до правил є законним, навіть необхідним.
(Тлумачення Диянетом, Шлях Корану: III, 420).
“Не переслідуй те, чого не знаєш”
якщо перенесемо це питання в юридичну сферу,
Людина не повинна свідчити про те, чого вона не чула, не бачила, не знає і що не відповідає її внутрішньому переконанню.
можна сказати, що це наказано. Таким чином, цей наказ запобігає введенню закону в оману.
Щодо цього, в іншому аяті Святого Корану також сказано:
“О, ви, які вірите! Уникайте більшості підозр, бо деякі підозри є гріхом. Не шукайте недоліків один одного, не пліткуйте один про одного. Хіба хтось із вас любить їсти м’ясо свого мертвого брата? Ви б від цього відмовлялися. Бойтеся Аллаха! Воістину, Аллах – Приймач покаяння, Милосердний!”
(Аль-Худжрат, 49/12)
Як сказано в одному з хадисів:
таким чином
пропонується:
“Представляти те, чого не бачив, як те, що бачив своїми двома очима, є однією з найбільших наклепів.”
(Бухарі, К. ат-Та’бер, розділ: 45)
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
