– Чи вчиняє гріх проти людини той мусульманин, який чинить расизм проти іншого мусульманина через його національність або висловлює образливі слова?
Дорогий брате/дорога сестро,
Як ви вже зазначили, як спільна ідентичність
“Турок”
Це ім’я використовується. Також за часів Османської імперії ті, хто жив в ісламській державі
“Османська імперія”
називався.
Тут немає й мови про будь-яке гноблення. Тому що в Туреччині всі етнічні групи – турки, лази, черкеси, курди тощо – мають однакові права. У країні ісламу не можна збройно воювати проти мусульман у межах країни. У ісламі немає місця для расизму.
Іслам не знає таких понять, як расизм, регіоналізм та колір шкіри. Він цінує лише віру та добрі вчинки. Якщо людина має міцну віру та добрі вчинки, вона має велику цінність у Бога. Якщо ж у людини немає віри та добрих вчинків, то незалежно від її раси, кольору шкіри чи охайності одягу, вона є нікчемною. Бог говорить так:
“Найдорожчий перед Аллахом – той, хто найбільше боїться Аллаха.”
(1).
Пророк Мухаммед (мир йому) також сказав:
“Бог дивиться не на вашу зовнішність, а на ваше серце та вчинки.”
Іслам не звертає уваги на расу чи колір шкіри. Бо всі люди походять від одного джерела – Адама (мир йому), і по суті, всі вони створені з землі та повернуться до неї. Тому іслам не зважує та не враховує такі поняття, як раса та колір шкіри. Багато людей у минулому пишалися своєю расою та кольором шкіри, але сьогодні їх ніхто не пам’ятає, вони забуті. Бо у них не було таких чеснот, як віра та знання.
Багато людей стали міжнародними, незалежно від їхньої раси та кольору шкіри, і їхні імена не забуваються. Бо саме віра та знання підняли їх на висоту. Тому говорити про расу, колір шкіри та регіон – це незнання, це прояв невігластва. Колір шкіри та розподіл людей на різні раси – це справа Бога. Людина не має до цього жодного стосунку. Тому ніхто…
– наприклад, через те, що вони турки або араби, або через те, що у них біла шкіра –
Він не може претендувати на перевагу. А якщо й претендує, то це безглуздо. Він не здобув свою расу та колір шкіри завдяки праці. Якби він здобув їх завдяки праці, тоді, можливо, з певного погляду його претензії на перевагу були б виправданими. Але оскільки його сутність та якості були створені незалежно від його волі, йому слід утримуватися від згадування про них.
Пророк (мир йому) сказав у одному з хадисів:
“Усі ви – від Адама, а Адам – від землі. У арабів немає переваги над неарабськими народами, а у білих – над чорними. Перевага полягає лише у побожності.”
Одного разу Абузар аль-Джіфаррі (р.а.) сказав Білалу (р.а.):
“О, син чорношкірого!”
і засудив це. Почувши це, Пророк Мухаммед (мир йому):
“Міра була порушена (тобто справа вийшла з-під контролю). Син білого не перевершує сина чорного. Перевага полягає лише в побожності.”
наказав.
Ісламська релігія багато разів зверталася до людства та багато чого говорила, щоб знищити ці негативні поняття. Тут ми хочемо навести чотири з них:
л.
“О, люди, боятися свого Господа, який створив вас з однієї людини!”
(2).2.
“Люди, я посланець Аллаха, посланий до вас усіх.”
(3).3.
“У людини немає нічого, крім праці.”
(4).4.
“Найдорожчий перед Аллахом – той, хто найбільше дотримується заповідей.”
(5)
Усі ці аяти стверджують, що походження людей є єдиним, між ними немає різниці, раса, колір шкіри, мова та регіон не змінюють ідентичність людини. Бо перший аят говорить про те, що походження всіх людей є єдиним, і вони походять від одного батька; другий аят – що всі люди є єдиною уммою, і релігія ісламу була послана для всіх; третій аят – що мірилом винагород та покарань є не раса, колір шкіри та регіон, а вчинки; четвертий аят – що мірилом честі та гідності є лише добрі вчинки.
Людина може і повинна любити своїх родичів, племінників і народ. Але вона не може їм допомагати у випадку несправедливості.
Одного разу один чоловік звернувся до Пророка Мухаммеда (мир йому):
“Чи вважається любов до своєї нації расизмом?”
І коли його запитали, Пророк Мухаммед (мир йому) відповів:
“Любов до своєї нації не є расизмом. Расизм – це коли людина допомагає своїй нації у гнобленні та несправедливості.”
Примітки:
1. аль-Худжрат. вірш: 13.
2. Ан-Ніса, вірш: 1.
3. Аль-Араф: 158.
4. Ан-Наджм, вірш: 39.
5. Аль-Худжрат, вірш: 13.
(див. Халіль ГЮНЕНЧ, Фетви щодо сучасних проблем, II/307)
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
