Люди іноді, через свої труднощі, лаються на світ і на життя, чи могли б ви це прокоментувати?
Дорогий брате/дорога сестро,
Ісламська релігія
Іслам проти будь-якого зла та насильства. Тому що Іслам прагне зробити людину людиною. Він веде до досягнення справжньої людськості. Тому Іслам не тільки дає накази, які приведуть людину до всякої досконалості та краси, але й забороняє вчинки, які віддалять її від будь-якої ганебної та потворної поведінки.
Виходячи з цих загальних правил, ми можемо сказати, що
Проклинати світ, життя та час – це теж гріх.
Існують хадіси, що мають подібний або близький до цього зміст. У хадісі, що передається Бухарі, говориться:
«Не лайте цей світ за його позбавлення та невдачі. Бо Бог – це час (віки, епохи).»
1
А ось як звучить хадис, що передається в Муснад Ахмеда ібн Ханбаля:
«Не лайте час, бо час – це Бог».
2
В іншому переказі Бухарі говориться:
“Аллах Всевишній говорить:”
Людина, лаючись на світ, завдає мені страждань. Хоча Я – творець світу. Все в моїх руках. Я керую ніччю і днем.
3
Як видно, у всіх хадісах на цю тему
“дегір”
згадується це словосполучення. Це слово
“час”
Вважається, що це означає «довгий час». Як випливає з хадисів, «дехр» також означає послідовну зміну ночі та дня. Бадр ад-Дін Айні, коментатор Бухарі, який зазначає, що в джахілійські часи араби приписували настання лих і бід часу, говорить так:
«Частина арабів часів джахілії (доісламської епохи) поклонялася часові, який, на їхню думку, складався з чергування ночі та дня. Ця частина не вірила в Бога і всі події пояснювала часом, тобто ніччю та днем, у які відбувалися події. Вони вірили, що все відбувається за наказом часу. Їх називали дехрітами».
Коментатор Айнi продовжує свої пояснення наступними словами:
«Отже, Пророк Мухаммед (мир йому) хотів сказати цим хадисом, що ніхто з вас не повинен лаяти час, бо час не є справжнім винуватцем. Той, хто все робить, це Аллах. Коли ви лаєте час, вважаючи, що саме він приніс вам ці лиха, ви лаєте Аллаха. Бо це не час, а Аллах приніс вам ці лиха. А те, що Всевишній сказав: «Я – час», означає: «Я – власник часу»».
4
Дійсно, в епоху Джахілії існувала група, яка приписувала всі негаразди часу.
“Нас вб’є лише час.”
5
Вказує на аят, який описує слова у формі: … Навіть через це, порівняно з часом, їх називають…
“Дехріли”
названа так. Ця ідея також зустрічається в історії серед заперечувальних течій.
“Деїзм”
згадуються. Їхній вплив спостерігався і після появи ісламу. Саме в цих хадісах забороняється лаяти час, вважаючи його справжнім винуватцем. Тому варто пояснити наступне:
Іноді навіть деякі стародавні вчені у своїх книгах скаржилися на час,
“на вершину небес”
Вони кидали каміння. Тому що вони не могли виправити деякі негаразди, і, відчайдушно розчарувавшись, вони скаржилися на час і долю. Ці скарги виникали не тому, що вони вважали час справжнім винуватцем, а тому, що події не відбувалися відповідно до їхніх бажань і бажань. Відповідаючи на запитання про те, чи є ці скарги запереченням проти майстерності Бога, Бедіюзаман зазначає, що це не слід вважати запереченням, і пояснює це так.
«Ні, ніколи. Можливо, сенс такий: нібито той, хто скаржиться, каже: якщо те, чого я прагну, те, чого я бажаю, те, чого я хочу, – це те, що регулюється за допомогою законів вічної мудрості, якщо природа світу, що існує завдяки вічній доброчинності, сприятлива, і якщо закон небес, що існує завдяки вічній опіці, сприятливий, і якщо природа часу, що існує завдяки вічній волі, сприятлива, то Божественна мудрість, яка встановлює загальне благо, не дозволяє цьому світу можливостей зривати бажані плоди за допомогою геометрії наших розумів та за допомогою нашого прагнення та бажання з руки Всемогутнього Бога».
6
Саме тому віруючі іноді скаржаться на час. Адже, згідно з їхнім віровизнанням, час – це творіння Всевишнього. Він не здатний робити такі речі. Вони скаржаться на час, а не на Бога, щоб захистити Його честь від несправедливої критики. Таким чином, час стає завісою, що захищає честь Всевишнього від несправедливих нападів.
Підсумовуючи, можна сказати:
Хадіси про це, передані Абу Хурейрою (р.а.) та іншими передавачами, є достовірними. Вони вказують на те, що Аллах є Творцем часу. Також забороняється вважати час творцем. Учені не лаяли час, а скаржилися на нього.
Бо заперечувати проти того, що створив Всевишній Бог, проти способу протікання Його мудрості, означає порушувати заборону хадису. Треба уникати цього.
Примітки:
1. Бухарі, Едеп: 101.
2. Муснад. 5: 299, 311.
3. Бухарі Текфір (сура Касіє), 45
4. Умдет аль-карі, 22:202.
5. Казіє, 45/24.
6. Дискусії, стор. 44.
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
