Дорогий брате/дорога сестро,
Для виведення фікхічних висновків з хадисів існують певні умови. Кожна школа юриспруденції має свої критерії для виведення висновків з хадисів. Висновок з одного хадису може бути зроблений відповідно до шафіїтського мазхабу, але не може бути зроблений відповідно до ханафітського. Крім того, при виведенні висновку необхідно враховувати всі хадиси, що стосуються даної теми. Висновок не робиться на основі лише одного хадису.
Згідно з Шафіїтським мазхабом, читання Фатіхи під час молитви за імамом є обов’язковим. У Ханафітському мазхабі ж читання Фатіхи громадою під час молитви за імамом є строго не рекомендується (тахріман макрух).
І у Шафіїтів, і у Ханафітів існують різні хадіси, які вимагають від них досягнення цих висновків. Така ситуація виникає через різні методи, які ісламські богослови використовували для виведення висновків з хадісів. Обидва є правильними.
Згідно з ханафітським мазхабом, коли імам читає вголос, громада слухає Коран і мовчить.
Це стосується Імама Азама та Імама Абу Юсуфа. На думку цих двох імамів, як у явних молитвах, так і в тих, що читаються про себе, читання громадою є макрухом (близьким до гріха). Імам очолює громаду. Тому читання імамом означає читання всією громадою. Як сказано в одному хадисі:
“Хто має імама, той і читає те, що читає імам.”
Однак Імам Мухаммед вважав допустимим, щоб громада також читала молитву під час тих молитов, де вона читається про себе.
Читання молитов громадою, яка наслідує імаму (Муктаді):
Згідно з ханафітським мазхабом, для того, хто молиться за імамом, немає потреби читати окремі сури. Аргументи, якими вони обґрунтовують це, такі:
а. Книга.
У аяті говориться:
“Коли читається Коран, слухайте його і мовчіть, щоб вам було милосердя”.
(Араф, 7/204).
Ахмед ібн Ханбаль зазначає, що вчені одностайно вважають, що цей аят стосується молитви. Аят;
“слухання”
і
“мовчіть”
Він наказує мовчати. Це стосується тих молитов, які читаються голосно (джехрі), таких як перша ранкова, вечірня та нічна молитви. Мовчання ж стосується всіх молитов, незалежно від того, чи читаються вони голосно, чи про себе. Тому тим, хто молиться, обов’язково слухати під час голосної молитви, а під час тих, що читаються про себе, – мовчати. Недотримання цього принципу є строго небажаним (тахрамін макрух).
b. Обрізання
.
У хадисі говориться:
“Хто молиться за імамом, той читає те, що читає імам”.
(Ібн Маджа, Ікама, 13).
Цей хадис стосується всіх молитов, як тих, що читаються про себе, так і тих, що читаються вголос. В іншому хадисі говориться:
“Імам поставлений на чолі для того, щоб йому наслідували. Тому, коли він вимовляє “Аллах акбар”, ви теж вимовляйте. А коли він читає, мовчіть.”
(Бухарі, Салат, 18, Азан, 51, 74, 82, 128, Таксіру ас-Салат, 17; Муслім, Салат, 77, 82).
Одного разу, коли Пророк Мухаммед (мир йому) проводив молитву аср, один чоловік з громади, що стояла за ним,
“Прославляй ім’я твого Господа, Всевишнього!”
почав читати суру. Після закінчення молитви Пророк (мир йому) звернувся до громади і запитав, хто читав. Коли один чоловік сказав, що це він читав, Пророк сказав:
“Я подумав, що деякі з вас хотіли зі мною посперечатися.”
(Муслім, Салат, 48)
— сказав він. Цей хадис свідчить про те, що під час мовчазної молитви громада не повинна читати сури. Якщо це так для мовчазної молитви, то це тим більше необхідно для тих, що читаються вголос.
c. Порівняння:
Якби імам мав читати ірраат під час молитви за громадою, то, як і в інших випадках, той, хто приєднався до молитви під час імама в руку (мезбук), був би відповідальним за ірраат. Але той, хто приєднався під час руку, вважається таким, що наздогнав ракаат. Таким чином, ірраат громади порівнюється з ірраатом того, хто приєднався до громади пізніше (мезбук). (аль-Касані, Бадая’ус-Саная’, Бейрут, 1, 110 та ін.; аз-Зухайлі, аль-Фіх аль-ісламі ва адільатух, Дамаск, 1, 648)
Згідно з більшістю ісламських юристів, за винятком ханафітів, під час молитви обов’язково потрібно читати Фатіху в якості кираату.
“Молитва того, хто не читає Фатіху, не є молитвою.”
“Молитва, в якій не читається Фатіха, не вважається чинною.”
“Моліться так, як молюся я.”
Доказом цього є хадіси. (див. Ібн Рушд, Bidâyetü’l-Müctehid, Єгипет, б. р., I/119 і далі; Ібн Кудама, el-Muğnî, 3-тє вид., Каїр, б. р., I/376-491, 562-568; eş-Şîrâzî, el-Mühezzeb, Matbaatü’l-Bâbî el-Halebî, I/72).
Сунна – це читання сури після Фатіхи в перших двох ракатах кожної молитви. Той, хто молиться за імамом, читає Фатіху та суру під час тихео (секретного) намазу.
Згідно з Малікітським і Ханбалітським мазхабами,
Під час голосного (джехрі) намазу він нічого не читає. На думку шафіїтів, під час джехрі він читає лише Фатіху. Згідно з поширеною точкою зору Ахмеда бн Ханбаля, громада під час першої паузи імама читає половину Фатіхи, а під час другої – решту. Між цими двома паузами вони слухають читання імама. (аз-Зухайлі, там само, I/649).
Для отримання додаткової інформації натисніть тут:
МУКТЕХІД
ГАНЕФІТСЬКИЙ МАЗХАБ
ШАФІЇТСЬКИЙ МАЗХАБ
У чому полягає мудрість відмінностей між течіями в ісламі?
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
