– Я щиро вірю в існування Бога, відчуваю це. І дуже люблю Його. Але моя проблема полягає не стільки в моєму питанні, скільки в наступному:
— Я не думаю, що Бог такий вже й “невинний” — хоча це й не дуже приємне слово, я усвідомлюю свою безглічність. Він знав все, знав, що сатана не вклониться. Але все ж таки не відмовився від Адама.
– Чи варто було стільки страждань, стільки лих, щоб лише задовольнити людське бажання бути відомим?
– Я говорю різко, хай Бог прости, але ж Він і дарував мені цей розум. Релігія, звичайно, догматична, але сліпо вірити в неї, не ставлячи жодних питань, на мою думку, ще гірше, це виглядає нещиро. Тому я намагаюся знайти для себе пом’якшуючі обставини для мого такого різкого ставлення.
– Наче релігії, мови, кольори вишикувалися в вогняне коло, наші очі закриті, але є така річ, як “воля”, і за допомогою неї ми або відкриємо очі, або згоримо.
— Не знаю, думаю, думаю, але ні до чого не можу дійти. Іноді відчуваю, що мій розум застряг на місці, думки не рухаються вперед, я не можу зробити жодного кроку, я завжди на цій межі.
– Коли так сильно любиш, то такі речі забігають у голову. Я не сумніваюся в Його справедливості. Я не розумію цього устрою. Кажуть, чи не відчуваю я щастя, а воно від Бога, але справа не в щасті. Я й не скаржуся на біль.
— Будь ласка, не сприймайте це як невдячність. Я просто не розумію цього іспиту. Якщо ви зможете мені все пояснити, повірте, я буду дуже вдячний.
Дорогий брате/дорога сестро,
– Якби насіння мало розум, воно б не зрозуміло, навіщо його закопують у землю.
Але саме через це місце воно стає деревом; саме через це воно отримує такі красиві речі, як листя, квіти, плоди, смак, аромат. І ми, ті, хто кинув його туди, закопав і засипав землею, ми, кого кинув у цей світ, як у поле, безкінечний…
до милосердя, милості, мудрості
Ми можемо подати апеляцію…
– Віра
Це явище, яке вимагає знання, навчання, і потребує знання на основі дослідницької віри.
А іслам – це
Це істина, яка вимагає покірності, відданості, довіри та уповання.
В ісламі, який складається з віри та ісламу, мусульмани повинні невід’ємно поєднувати ці дві істини.
— Це прояв цієї істини: загальні принципи віри в ісламі є розумними, їх можна зрозуміти за допомогою розуму. Але в деяких деталях та інших аспектах ісламу ми можемо не бачити мудрості, яка задовольняла б розум.
Як віруючий,
-як і ви робите зараз-
Ми будемо намагатися знайти докази та мудрість, які зміцнять нашу віру; а як мусульмани, ми будемо намагатися підкоритися Аллаху там, де не знайдемо мудрості.
— Наприклад, ми віримо, що Творець цього Всесвіту має безмежний розум, силу та мудрість. Однак, у деяких питаннях ми можемо не знайти відповіді, яка б пояснювала цю мудрість. У такому випадку нам слід звертатися до нашої віри та спокійно чекати на вирішення проблеми.
Наприклад, коли ми не до кінця розуміємо мудрість цього важкого і неминучого випробування для людини, ми звернемося до своєї віри. Наша віра нам скаже:
«Аллах володіє безмежним знанням і мудрістю».
Нерозумно, безглуздо для творця, що володіє нескінченною мудрістю та знанням
-хаша-
зробити це неможливо. Отже, у цій справі є сенс/багато сенсів, але я їх не знаю/можливо, ніколи не дізнаюся…
Тож я буду довіряти своєму Господу, в якого вірю.
Він знає, що найкраще. Він створив розум мені та мільярдам людей, подібним до мене.
Тому я буду знати своє місце; я не буду порівнювати свій крихітний розум з знанням і мудрістю Бога, який створив цей розум… я відчуватиму свою безпорадність і підкорюся Йому.
– У багатьох аятах Корану
«Покладайтеся/вірте в Аллаха», «Нехай ті, хто вірить, покладаються/вірять в Аллаха!..»
Наявність таких порад є уроком смирення, яке ми намагаємося донести і яке хоче навчити іслам.
– Однак, Бог піддає людину випробуванню, щоб відрізнити тих, хто має душу, як вугілля, на кшталт Абу Джахля, від тих, хто має душу, як діамант, на кшталт Абу Бакра.
Те, що злих людей оцінюють окремо від добрих, що одних винагороджують, а інших карають, є фактом, який сучасне людство приймає незалежно від релігії.
Іспит, у перекладі з мови, означає «тягар», труднощі. Як і всі випробування у світі, випробування релігії також є важкими. Але іншого способу відрізнити працьовитих від лінивих немає.
– Також не варто забувати, що ті, хто докладає хоча б трохи зусиль у вивченні релігії, обирають правильний напрямок,
Ті, хто добре дотримується шляху Корану та Сунни,
З часом вони відчуватимуть полегшення не лише в плані думок, але й у плані вчинків.
Яка б не була гідна поведінка в учня, який добре знає свій предмет, під час іспитів, спочатку може бути трохи важко досягти такої ж поведінки під час іспиту з релігії, але згодом, принаймні, можна відчути душевний спокій.
«Молитва насправді є важким обов’язком, але для тих, хто шанує Бога, вона здається легкою».
(Аль-Бакара, 2/45)
У вірші, який це повідомляє, підкреслено цю істину.
– Це всі добре знають, що
Важливість іспитів прямо пропорційна величині винагороди, яку вони приносять. Початкова школа, середня школа, університет та вищі іспити – всі вони функціонують за цим принципом.
Тож, приклавши руку до серця, подумаємо про те, наскільки великі вигоди або втрати може принести випробування, яке дає нам іслам.
“Рай не дешевий, і пекло не є непотрібним.”
Давайте розглянемо прибутки та збитки, що містяться в цьому виразі…
Для отримання додаткової інформації натисніть тут:
– Чи відповідає цей світський іспит тим вимогам, які до нього пред’являються?
– Якщо Бог створив волю людини, то чому Бог відповідає за гріхи людини…
– Чи обов’язково було створювати такий символ, як диявол, для уособлення зла?..
– Чи може земне життя бути безтурботним?
– Чи запитують у людини, чи хоче вона бути створеною та чи хоче пройти випробування?
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
