Дорогий брате/дорога сестро,
Згідно з ханафітським мазхабом,
Намір перед абудстом (очищенням перед молитвою) є сунною (традицією).
Ваше омовіння буде чистим, навіть якщо ви не мали наміру. Тому займатися навязливими думками немає потреби. Після того, як ви висловили намір на початку,
“А чи я справді мав намір це зробити, чи ні?”
Якщо вам спадають на думку нав’язливі думки, продовжуйте адобу (обмивання) без повторного наміру… Таким чином, ця нав’язлива думка зникне незабаром.
Намір (ніят) у молитві є обов’язковим.
Але через нав’язливі думки
“А чи я справді мав намір це зробити, чи ні?”
немає причин сумніватися.
Також слід звернути увагу на наступне:
Місце наміру – серце. Тому, якщо людина щиро намірилася в душі, то намір вважається дійсним. Наприклад, якщо хтось, хто виконує полуденну молитву, щиро намірився в душі виконати саме полуденну молитву, але помилково вимовив «вечірня молитва», то його молитва вважається дійсним, оскільки важливим є намір у серці.
Намір,
коли серце приймає рішення, воно знає, навіщо це робиться, не замислюючись про причини.
Це означає намір. Щодо молитви, то намір – це бажання молитися виключно заради задоволення Аллаха та знання, яку саме молитву (намаз) буде відмовляно, тобто подумки визначити її.
Намір – це справа серця.
Однак, вважається, що краще вимовляти це словами.
Для отримання додаткової інформації натисніть тут:
Нав’язливі думки щодо омовіння, ритуального душу та інших обрядів…
Мене мучить навальний страх, що я не дотримався всіх вимог молитви. Як я можу позбутися цього?
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
