Дорогий брате/дорога сестро,
Після поховання тіла бажано (мустахаб) злегка підвищити могилу землею на долоню або трохи більше, щоб вона була помітна і її не топтали. На відміну від трьох інших мазхабів, більшість шафіїтів вважають, що могилу слід тримати на одному рівні з землею. Пророк Мухаммед (мир йому) поставив великий камінь на могилі Осман ібн Мазуна і сказав: (1)
Більшість правознавців, виходячи з хадисів, що забороняють писати на могилах (2), вважають писання на могилах, незалежно від його змісту, макрухом (небажаним). Однак, на думку ханафітів та деяких інших богословів, немає заперечень проти написання написів, якщо це необхідно для того, щоб могила померлого не була втрачена та щоб її шанували і не топтали; оскільки, незважаючи на заборону в хадисі, існує практика написання написів на надгробних каменях, що досягла рівня іджми (консенсусу). Хаким ан-Нісабурі зазначає, що, незважаючи на достовірність переданих повідомлень з цього питання, практика не розвинулася відповідно до них, а на надгробних каменях провідних мусульман були написані написи, і це є практика, яку наступні покоління успадкували від попередніх.(3) Ібн Абідін, повторюючи твердження Хакіма, зазначає, що це питання ще більше зміцнюється хадисом про Усмана бн Маз’уна, і що напис може бути зроблений лише з вищезгаданих причин, а написання на надгробних каменях аятів, віршів та хвалебних слів покійному є макрухом (небажаним). (4)
Щодо зовнішнього вигляду гробниць, то це те, що Пророк Мухаммед (мир йому) сказав під час своєї останньої хвороби:
Вчені, враховуючи цю цитату (5) та подібні хадіси, висловили різні думки щодо будівництва куполів, мавзолеїв та інших споруд над могилами.
Згідно з Ханафітським, Малікітським та Шафіїтським мазхабами, будівництво будинків, куполів, мавзолеїв над могилами на приватній власності з метою хвалусловлення та пишноти є харамом (заборонено), а якщо такої мети немає, то це макрух (небажане). Щодо могил у загальних кладовищах, що не перебувають у приватній власності, та на землях, що були пожертвувані власниками для кладовища, то будівництво будь-яких споруд над ними є харамом (заборонено) в обох випадках. Ханбаліти, не роблячи такого розрізнення, вважають це макрухом, близьким до харама.
Хоча будівництво мечеті або проведення намазу на цвинтарі вважається макрухом (небажаним) в інших мазхабах, ханбаліти вважають це харамом (забороненим). Метою заборони, що міститься в хадісах, є захист віри в єдинобожжя (таухід), запобігання пишноті та марнотратству. З огляду на те, що люди з недостатніми релігійними знаннями можуть переплутати мечеть і могилу, і повірити, що той, хто похований у могилі, є надлюдською істотою, будівництво могил у вигляді мечетей та перетворення їх на мечеті заборонені. Крім того, не дозволяється будівництво могил з мармуру, каменю тощо у дорогих та пишних спорудах.
Деякі ісламські богослови вважали допустимим будівництво мавзолеїв над могилами шейхів, улеми, правителів, їхніх дружин та дітей. Якщо в місці, де будується мавзолей, вже є багато подібних споруд, і це не призведе до престижу, поваги та шанобливого ставлення до покійних, крім як до їхнього впізнання та відомості, то деякі богослови висловлювали фетву про допустимість будівництва мавзолеїв та куполів у таких випадках (6).
Усі, крім ваххабітів, погодилися з тим, що необхідно встановити якийсь знак, наприклад, камінь, щоб було відомо ім’я померлого та місце його поховання.
З того, що тіла Пророка Мухаммеда (мир йому), Абу Бакра та Умара (хай будуть вони задоволені Аллахом) знаходяться в одній камері, можна зрозуміти, що положення хадисів, які забороняють будівництво споруд та куполів над могилами, не є абсолютними. Це підтверджується практикою деяких сподвижників, які розуміли ці загальні положення обмежено та умовно. (7) Тут можна зробити висновок, що спочатку, як і у випадку з відвідуванням могил, було запроваджено безумовну заборону, спрямовану на захист віри в єдиного Бога, а з послабленням загрози відхилення від єдинобожництва та повернення до багатобожжя, відповідно до суспільного попиту, було здійснено певне пом’якшення. Дійсно, відомо, що деякі представники поколінь сподвижників, табіїнів та табіїнів табіїнів будували мавзольє над могилами. Наприклад, Умар, Зейнаб бент Джахш, сестра Айші Абдуррахман, Мухаммед ібн Ханефія, ібн Аббас, дочка Хусейна Фатіма також будували мавзольє над могилами свого чоловіка Хасана, сина свого дядька Хасана (хай будуть вони задоволені Аллахом усі разом). Пізніше повідомляється, що споруда над могилою Абдуррахмана була зруйнована Абдуллою ібн Умаром. (8)
Алі аль-Карі зазначає, що будівництво куполів і мавзолеїв над могилами відомих шейхів і вчених для відвідувань і відпочинку людей вважалося дозволеним першими богословами (Салафом).(9) Ібн аль-Хумам, один з ханафітських богословів, також стверджував, що будівництво такого місця для сидіння під час читання Корану біля могили не є макрухом (небажаним), а дозволеним, згідно з переважною думкою.(10) (11)
З повагою та найкращими побажаннями…
Іслам у питаннях та відповідях
